Історія училища

Державний професійно-технічний навчальний заклад “Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі”
 
У будівельній промисловості міста відчутною є нестача кваліфікованих робітничих кадрів. У відповідь на клопотання міської і обласної влади розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 1614-р від 22 листопада 1960 року на виробничій базі обласного будівельного тресту виконкому Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих організовано будівельне училище з плановим контингентом 300 учнів із щорічним набором 150 чоловік.

Для організації навчально-виробничого процесу трестом «Тернопільбуд» училищу було виділено два будинки по пр. С.Бандери, у яких обладнали навчальні кабінети і гуртожиток. Саме тут було закладено серце закладу, яке бʼється і сьогодні.

Перший набір учнів на базі 8-9 класів для здобуття професій муляра, маляра, штукатура із дворічним терміном навчання становив 90 осіб. Першим навчальним днем відповідно до журнальних записів стало 12 грудня 1960 року. Із-за відсутності навчальних майстерень виробниче навчання і практика проводилися на обʼєктах базового підприємства «Тернопільбуд».

У звʼязку з розвитком народного господарства постала потреба в підготовці молоді до роботи у високорозвиненій сучасній промисловості і відповідно в організації професійних шкіл з такими напрямами навчання, яких не було взагалі, або були розвинені недостатньо. Виходячи з умов, що склалися, та у звʼязку із визначенням нових базових підприємств – «Центростальконструкція» м. Київ; «Подільськпроммонтаж» м. Вінниця та Мінмонтажспецбуду – училище у 1962 році було перейменовано у професійно-технічне училище № 9. Поряд з існуючими професіями розпочинається підготовка кваліфікованих фахівців із нових професій. Це зумовило збільшення набору учнів, розширення та зміцнення навчально-матеріальної бази закладу, потребу у нових педагогічних кадрах.

Вагоме значення у подальшій долі училища мав Закон «Про зміцнення звʼязку школи з життям і дальшого розвитку системи народної освіти в СРСР», на основі якого був виданий наказ начальника Головного управління Ради Міністрів УРСР від 10 серпня 1963 року, згідно з яким розпочинається підготовка кваліфікованих робітників з отриманням середньої освіти.

Перехід на трирічний термін навчання – це новий етап у житті нашого закладу.

У 1974 році при училищі відкривається філіал для підготовки кваліфікованих робітників на базі середньої освіти з однорічним терміном навчання з таких професій: машиніст козлових, мостових та баштових кранів; зварювальники; електромонтери. У 80-х роках набуває поширення підготовка робітників з радіопрофесій. Виробниче навчання проводилося безпосередньо у цехах виробничого обʼєднання «Тернопільський завод «Оріон».

 

Після здобуття Україною незалежності перед колективом нашого навчального закладу постає завдання відійти від старих стандартів та переорієнтуватися на нові, які грунтуються на демократизмі, гуманізмі та взаємоповазі.

Відповідно до Указу Президента «Про реформування професійно-технічної освіти в Україні» (1996 р.), Закону України «Про професійно-технічну освіту» (1998 р.) професійно-технічні заклади все більше інтегруються як із загальною середньою, так і вищою освітою. У кінці 90-х років минулого століття у системі ступеневої освіти в Україні утверджуються вищі професійні училища.

Починаючи з 1993 року, в училищі здійснюється підготовка висококваліфікованих фахівців за інтегрованими професіями – «маляр, штукатур, плиточник», «електрозварник ручного зварювання, зварник на автоматичних і напівавтоматичних машинах», «монтажник санітарно-технічних систем, устаткування, електрозварник». Впроваджуються і нові професії «кондитер», «кухар». На цих засадах професійно-технічне училище №1 у 2001 році перетворюється у багатофункціональний регіональний і галузевий професійний заклад – вище професійне училище. Відповідно до визначеного статусу воно може здійснювати ступеневу підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технічно і технологічно складних, наукоємних професій або робітників, діяльність яких повʼязана із складною організацією робіт. Поряд із кваліфікованими робітниками вище професійне училище №1 готує молодших спеціалістів із напрямів «Харчова технологія і інженерія» та «Організація обслуговування в закладах ресторанного господарства і торгівлі”.

3 2001 року на базі вищого професійного училища №1 створено експериментальний майданчик і проводиться експериментальна науково-дослідницька робота з проблем науково-методичного забезпечення підготовки кваліфікованих робітничих кадрів для харчової та будівельної промисловостей, випереджувальне професійне навчання на основі врахування прогнозів розвитку різних виробничих галузей та запровадження модульної системи навчання з професій

       Нові завдання щодо подальшого вдосконалення структури робітничних кадрів, оптимізації ме-режі професійно-технічних навчальних закладів, оновлення навчально-матеріальної бази та змісту професійно-технічної освіти постали перед колективом училища у звʼязку з Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні» (2001) і прийнятим Тернопільською обласною радою рішенням «Про програму «Освіта Тернопільщини – 2012 рік» (2001), якою затверджено програму розвитку професійно-технічної освіти до 2012 року. Згідно з програмою розпочато створення навчально-виробничих комплексів спільно з вищими навчальними закладами, впровадження нових інтегрованих професій, розроблення нових навчальних планів.

Сьогодні училище – це новий тип професійно-технічного навчального закладу, в якому реалізується якісно новий підхід до професійно-технічної підготовки кваліфікованих робітників на основі комплексного забезпечення навчального процесу, що підвищує ефективність засвоєння практичних прийомів і навиків.

КЕРІВНИКИ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Першими директорами були Гановський Петро Адамович і Александров Анатолій Максимович

Войцеховський Олег Іванович

Грудень 1960 – перший директор. Народився 16 квітня 1937 р. у с.Андрушівка Андрушівського району Житомирської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут.

Дзюблюк Валерій Петрович

Працював з 1977 по 1983 рр.
Народився у с. Скаржинці Уланівського району Вінницької області. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1968).
Протягом 1961-1974 працював на посадах майстра виробничого навчання, викладача, заступника директора, директора ПТУ №4 м. Камʼянець-Подільського. У 1974-1983 – директор ПТУ №1 м. Тернопіль.
У 1983-2000 – начальник Тернопільського обласного управління ПТО, голова, заступник голови Комітету з ПТО управління освіти Тернопільської обласної державної адміністраціЇ.
Від 2000 – директор Тернопільського НМЦ ПТО. Делегат V зʼїзду вчителів УРСР (1987). Відмінник народної освіти УРСР (1978). Відмінник ПТО СРСР (1981). Нагороджений медалями.

Ковалець Володимир Іванович

Працював з 1983 по 1984 рр.
Народився 01 травня 1946 р. у с. Потік Козівського району Тернопільської області. Школу закінчив зі срібною медаллю. Закінчив механомашинобудівний факультет  політехнічного інституту (1968 р.). Протягом 1968- 1970 командир взводу Радянської Aрмії.
Від 1970-1983 – працював на посадах від інженера до заступника директора з кадрів виробничого об`єднання “Тернопільський комбайновий завод».
Від 1983 р. – директор училища. Від 1985 р. працював на посадах начальника відділу кадрів, голови профкому, заступника генерального директора по кадрах виробничого обʼєднання Тернопільський радіозавод «Оріон».
Від 1994 – начальник відділу кадрів Тернопільського обласного центру зайнятості. Від 2004 до 2005 – головний спеціаліст Головного управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації.

Головатий Василь Михайлович

Працював з 1984 по 1992 рр.
Народився у с. Спас Косівського району Івано-Франківської області. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту (1968 р.) та економічний факультет Тернопільського інституту народного господарства (1992 р.). Старший викладач, спеціаліст першої категорії.

Каплун Андрій Володимирович

Працював з 1992 по 2015рр.
Народився 9 червня 1952 р. у с. Дубівці Тернопільського району. Закінчив Львівський політехнічний інститут (1974, національний університет), Рівненський педагогічний інститут (1980).
Від 1974 – викладач спецпредметів, 1976 – заступник директора Соснівського профтехучилища Березнівського району Рівненської області, 1980 – директор Ігровицької восьмирічної школи Тернопільського району, 1985 – завідувач Тернопільським районним відділом освіти, 1988 – заступник начальника управління Тернопільського облвиконкому, 1992-2016рр. –  директор Тернопільського ПТУ №1, від 2000 – викладач, доцент кафедри вищої математики Тернопільського національного технічного університету ім.Пулюя.
Викладач вищої категорії (1994), старший викладач (1999), кандидат педагогічних наук (1993), доцент (2000).

Чашка Марія Теодорівна

Працює з 2020 р. і понині.
Народилась 23 листопада 1975 року в м. Тернопіль. Навчалась у Тернопільському державному педагогічному університеті ім.В.Гнатюка, здобула кваліфікацію вчителя української мови і літератури та зарубіжної літератури, та у Національній академії державного управління при Президентові України, здобула кваліфікацію магістра державного управління.
Працювала вчителем української мови та літератури, начальником управління соціальної політики Тернопільської міської ради, керівником апарату Тернопільської обласної державної адміністрації.
  У 2014 році пішла у добровольчий батальйон «Карпатська Січ» та згодом вступила до лав Збройних Сил України. Активна учасниця Революції гідності, волонтер. Нагороджена багатьма відзнаками військової частини, Генеральним штабом ЗСУ та пам’ятними медалями.
У 2015 році Марія Чашка пройшла перепідготовку в Національній  академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та отримала первинне офіцерське звання. Навчальний курс закінчила з відзнакою.
Від 18 травня 2015 року до 28 жовтня 2016 року проходила військову службу у військовій частині А1314. Після присвоєння первинного офіцерського звання призначена на посаду заступника командира окремої зведеної штурмової роти.
Двічі обиралась депутаткою Тернопільської обласної ради.
Упродовж 2015-2016 рр. брала участь у бойових діях у зоні проведення АТО в обороні с.Піски і с.Водяне Донецької області.
На початку березня 2022р. з розгортанням повномасштабної війни знову пішла у добровольчий батальйон «Карпатська Січ», надалі 49 ОСБ Сухопутних військ ЗСУ, де служила на посаді заступника командира батальйону, який тримав оборону м.Києва і брав участь у бойових діях при захисті м.Ірпінь, Харківської та Донецької області.

Поділитися: